"Заява ЄС щодо свободи слова в Україні, ухвалена 18 березня ЄС (декларація президента ЄС) фактично є позицією всієї Європи, оскільки під нею стоять підписи країн-членів ЄС, країн, що вступають до ЄС, країн-кандидатів, країн EFTA (Європейської угоди про вільну торгівлю), а також членів Європейського Економічного Союзу, тому це є безпрецедентним документом, найсерйознішим з усіх, які ухвалювалися на європейському рівні щодо України", - вважає голова Аналітичної ради Української народної партії Олександр МОСІЮК.

Коментуючи текст заяви, голова Аналітичної ради Народної партії зазначив, що "документ витриманий в дипломатичних тонах, бо первісний текст заяви був жорсткіший, але на вимогу деяких країн був значно пом'якшений".

"Заява ЄС є потужним сигналом українській владі з боку всього європейського континенту, на який вона буде змушена реагувати, не визнаючи прямим чином звинувачень, які містяться в заяві", - переконаний він. Щодо того, на які реально поступки піде влада, Олексанр МОСІЮК вважає, що "це залежить від опозиції та від її тиску на владу в самій Україні". Завданням української опозиції він бачить в тому, щоб "нарощувати тиск на владу з приводу свободи ЗМІ". "Як свідчить практика, як тільки починається тиск на владу, вона йде на поступки, і до таких поступок я б відніс би і ухвалення закону на мораторій на перевірки ЗМІ під час президентських виборів", - наголосив він.

Антон БУТЕЙКО: "Роль лідера Соцпартії на даному етапі може бути конструктивною"

"Дійсно, я мав нагоду, як мені здається, добре пізнати політичні методи Олександра Олександровича. На моє тверде переконання, відповідальність за нинішній стан в Україні значною мірою лежить і на цій політичній особі", - заявив сьогодні під час чат-конференції на сайті "Майдан" заступник голови Української народної партії Антон БУТЕЙКО, відповідаючи на запитання про роль лідера Соцпартії у форматі опозиції. На думку Антона БУТЕЙКА, "якби після обрання головою парламенту в 1994 році Олександр МОРОЗ оперся на центристські, а не ліві сили, Україна сьогодні була б іншою".

"На даному етапі, я вважаю, що його роль може бути конструктивною для демократизації українського суспільства і життя в Україні, якби він по-справжньому об'єднав свій опозиційний потенціал з блоком "Наша Україна" і БЮТ. Тоді ми легше змогли б разом подолати існуючий антидемократичний режим. Хоча реалізувати позитив від такої перемоги було б непросто з огляду на деякі світоглядні відмінності програмового характеру. Але це вже питання майбутнього", - зазначив Антон БУТЕЙКО під час чат-конференції на сайті "Майдан".

Повна версія чат-конференції - http://maidan.org.ua/n/free/1079514851.

NB!

Запит до Генерального прокурора з вимогою "притягти до відповідальності трьох працівників МВС, які без пред'явлення звинувачень заблокували приміщення Маринівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області та вилучили печатку у голови сільської ради Любові ЯНКОВСЬКОЇ", а також повернути печатку законно обраній голові сільради, направив народний депутат України, куратор Миколаївської області від Української народної партії Юрій ШИРКО. Він повідомив, що ця досить дивна для держави, яка претендує називатися демократичною, подія, відбулася 12 березня. Печатку сільського голови було передано... конкуренту на виборах 2002 року СОКОЛЮКУ.

Сама Любов ЯНКОВСЬКА розцінює дії влади як "політичні переслідування". Вона стверджує, що їй "як голові районної організації Української народної партії й керівникові районного представництва блоку Віктора Ющенка добре відомо, що є чіткі вказівки властей будь-яким способом перешкоджати діяльності опозиційних партій в області". За її словами, "нещодавно на районних нарадах освітян керівникам освітніх закладів було прямим текстом наказано допускати в ході президентської передвиборчої кампанії всіх агітаторів, окрім тих, які агітуватимуть за Віктора Ющенка, а всіх, хто агітуватимуть за Ющенка, одразу ж звільняти з роботи з роботи."

До історії питання. Любов ЯНКОВСЬКУ на виборах-2002 було обрано головою Маринівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області. Її конкурент на виборах п. СОКОЛЮК оскаржив результати виборів. Рішення суду з цього приводу ухвалено в установлений законом термін (не пізніше, ніж протягом 5 днів після виборів) - суд визнав, що Любов ЯНКОВСЬКА дійсно таки обрана сільським головою. Є відповідне рішення виборчої комісії.

Майже через рік після виборів п. СОКОЛЮК знову пробує оскаржити рішення суду та результати виборів. Суд не може уже приймати до розгляду таких звернень, оскільки в попередньому рішенні з цього приводу сказано, що воно є остаточним і не підлягає оскарженню.

У 2003 році під сильним тиском обласної виконавчої влади та керівника сільськогосподарського підприємства, яке знаходитися на території Маринівської сільської ради, представник Вознесенської судової виконавчої служби (Вознесенський район - сусідній з Доманівським) спробувала відібрати печатку Маринівської сільської ради та відсторонити від виконання обов'язків сільського голову Любов ЯНКОВСЬКУ.

Лише втручання куратора Миколаївської області від Української народної партії народного депутата Юрія ШИРКА не дозволило провести розправу над законно обраною головою сільради. Юрій ШИРКО направив звернення в обласну Прокуратуру з вимогою притягнути до відповідальності представника Вознесенської судової виконавчої служби, оскільки вона вільно потрактувала рішення суду. Народного депутата проінформували, що всі незаконні дії проти Любові ЯНКОВСЬКОЇ були припиненні.

Не зважаючи на це, п. СОКОЛЮК із своїми спільниками спробували захопити приміщення сільської ради. Юрій ШИРКО знову звернувся до МВС та Прокуратури з вимогою розслідувати злочин щодо "експропріації" печатки у законно обраної голови сільради. Депутат отримав відповідь, що по справі ведеться слідство.

Комунальні послуги

"Рішення Львівського виконкому, згідно з яким нові тарифи на воду становитимуть 1 грн. 57 коп. (на 9 копійок нижчі від тих, які вчора відмінила сесія міськради), є знущанням над депутатами міськради та львів'янами," - заявив голова Львівської міської організації Української народної партії, депутат міської ради Юрій КУЖЕЛЮК.

Він зазначив, що "замість детального аналізу тарифної політики, витрат і резервів "Львівводоканалу", визначення шляхів виходу з фінансової кризи та погодження даного рішення з депутатським корпусом, профспілками та антимонопольним комітетом, як це практикується у всіх цивілізованих демократичних країнах, Любомир БУНЯК намагається правити містом як середньовічний князь". "Українська народна партія вимагає гласного перегляду тарифів на воду з наданням повної інформації всім зацікавленим сторонам," - наголосив Юрій КУЖЕЛЮК.

Голові Львівської міської організації Української народної партії стало відомо, що у львівські райвідділи освіти було скеровано лист від 15.03.2004 року за №255 з таким текстом: "Управління освіти Львівської міської ради просить до 17.03.2004 року подати інформацію про відсутність педагогічних працівників на робочому місці без поважних причин під час проведення уроків 11 березня 2004 року". "Саме 11 березня відбулося пікетування міськради з вимогою відмінити рішення виконкому про підвищення тарифів на воду, у якому взяли участь понад 3000 осіб", - повідомив він.

Народна партія вважає такий стиль керівництва містом і визначення тарифної політики, яка впливає на життя львів'ян, особливо малозабезпечених верств, недопустимим. Можна припустити, що надалі таким же методом будуть впроваджуватися тарифи на тепло та квартплату.

ПДВ

У своєму посланні до Верховної Ради України Леонід КУЧМА пропонує "розглянути можливість заміни податку на додану вартість іншими видами податків". Пропозицію Президента коментує народний депутат України, член політичної групи Української народної партії фракції "Наша Україна" Євген ЖОВТЯК:

-Передусім привертає до себе увагу те, що Президент не пропонує, які саме фіскальні інструменти повинні прийти на заміну ПДВ. Це і не дивно - жоден непрямий податок у світі не може зрівнятися з ПДВ у потенціалі наповнення бюджету. Поруч з локомотивом цивілізовано адміністрованого ПДВ всі інші непрямі податки виглядають, хто б що не казав, дрезинами на акумуляторах. Пропонувати як замінник податок з обороту - це все одно, що ратувати повернутися з комп'ютерної епохи у печерні часи, оскільки податком з обороту продовжують користуватися хіба що кілька африканських країн, виробничий цикл яких зводиться до збирання какао-бобів та їх транспортування до найближчого порту. Окрім того, декларування "європейського вибору" і реанімація привиду податку з обороту - речі несумісні, адже нормально функціонуючий ПДВ є свого роду перепусткою у податкову сім'ю Європейського Союзу. Власникам "інших податків" вкажуть на двері.

Той факт, що понад 60% українського ВВП складає експорт, теж не є вагомим аргументом для відмови від ПДВ. Для прикладу візьмемо Ірландію, у якої частка експорту у ВВП складає 80% і яка не особливо скаржиться на свій ПДВ. Окрім того, така питома вага експорту у національному продукті свідчить про відкритість економіки, а, отже, і про порівняно значні обсяги імпорту. А імпорт, як відомо, обкладається ПДВ на кордоні, що є, в свою чергу, значним джерелом поповнення бюджету, здатним збалансувати втрати бюджету від нульової ставки ПДВ при експорті продукції.

Так звані проблеми ПДВ в Україні - це не проблеми ПДВ як такого. Це проблеми політичної верхівки, яка - на відміну від Франції, Ірландії і Швеції - перетворила цей податок на джерело свого збагачення. Відповідна теза Послання Президента, як і десятки інших, залишиться нереалізованою. Так, на заміну гомункулусу ПДВ, виплеканого у пробірці кучмівського режиму, таки прийде новий податок. Однак це не буде податок, через запровадження якого Україна стане об'єктом книпів з боку міжнародного співтовариства. Це буде реабілітований ПДВ - очищений від іржі корумпованості та покликаний обслуговувати інтереси бюджету-2005 після ретельної перевірки на детекторі брехні, на який запросять відповідні органи.

Телефон для розширеного коментаря: 8 (050) 310-1738.

Історія

20 березня виповнюється 60 років, як у важкому бою з німецькими окупантами був смертельно поранений один з найвидатніших командирів УПА на Волині "Вовчак" (Олекса ШУМ). У неділю, 21 березня, о 12 годині на могилі героя України (с. Жашковичі Іваничівського району Волинської області) зберуться патріоти з навколишніх областей, щоб вшанувати його пам'ять.

Історична довідка. Олекса ШУМ народився 14 травня 1919 р. у селі Шайно (тепер Журавлине), що за 10 км на північ від міста Ковель. Юнаком вступив до Організації Українських Націоналістів, провадив серед молоді Ковельщини підпільну організаційну роботу, спрямовану на підготовку збройної боротьби проти окупантів. Пройшов військовий вишкіл членів ОУН при Ковельському окружному проводі. За дорученням проводу ОУН на початку березня 1943 року організував перехід до лав УПА всієї української міліції Ковеля. При відході з міста під керівництвом Олекси ШУМА звільнено всіх в'язнів тюрми, а також невільників з табору полонених. Усі, хто за ним пішов на т.зв. Скулинські хутори 28 березня 1943 року, склали першу на Ковельщині сотню УПА "Стохід". Її командиром став "Вовчак".

Сотня під командуванням "Вовчака" здійснила декілька переможних боїв проти німецьких окупантів та банд НКВД. Здібного військовика помітило командування УПА і вже восени 1943 року призначило заступником командира Північно-Західної військової округи "Турів" "Рудого" (Юрія Стельмащука). Територія округи "Турів" охоплювала сьогоднішню Волинську область і споконвічні українські області Полісся: Брестську, Кобринську та Пінську. Відділи округи ділилися на два загони - північний і південний, що з огляду на терен і противника трохи різнилися організацією і завданням. Північним загоном безпосередньо командував командир округи "Рудий", на півдні округи - його заступник "Вовчак".

Однією з найвидатніших військових операцій, що була здійснена за безпосередньої підготовки та участі в ній "Вовчака", є замах на німецького генерала Віктора Лютце, того самого Лютце, котрого після гітлерівської партійної "чистки" у червні 1934 року (відомої як "ніч довгих ножів" після вбивства Ремма), Гітлер особисто призначив свого улюбленця керувати 400-тисячною "партійною армією" СА.

Шеф нацистських штурмових загонів Віктор Лютце особисто клявся фюрерові, що виїде на Волинь і швидко покінчить з Українським Рухом опору. Невдовзі, на початку травня, через розвідку УПА у штабі ВО "Турів" стало відомо, що в терені з інспекційною поїздкою при посиленій панцерній охороні має з'явитися нацистський генерал. Зайнятися "долею" улюбленця Гітлера провід доручив молодому та здібному командирові "Вовчаку". Після кропіткої розвідувальної роботи 15 травня 1943 року спецзагін УПА "Помста Полісся" під особистим командуванням Олексія Шума зробив засідку на шляху Ковель-Брест неподалік села Кортеліси. У результаті вдалої засідки та короткого, але запеклого бою було ліквідовано шефа німецьких штурмовиків генерала Лютце разом з його штабом. Не вберегла генерала й посилена охорона з бронетехнікою. Цікавим є такий факт, що на території Рейху всі газети, що вийшли з траурним повідомленням про смерть генерала, сором'язливо приховали дійсну причину смерті відомого нацистського бонзи. Так "Берлінер Ілюстрайте Цайтунг" повідомила, що генерал Лютце начебто загинув в автомобільній катастрофі на східному фронті.

"Вовчак", здібний бойовий старшина, командував багатьма серйозними військовими операціями УПА проти німців і більшовиків. Зокрема, він керував триденним боєм з німцями та польською допоміжною поліцією під селом Радовичі Ковельського району 8-10 вересня 1943 року. Це був один з найбільших відомих боїв УПА з німцями та їхніми посіпаками на Волині. Як відомо, німці з поляками підтягнули туди свої найкращі сили з добре укріпленого залізничного вузла Ковель. У тому бою брали участь дев'ять сотень УПА, тобто понад 1000 повстанців, а з німецького боку близько 2000 гітлерівців, яких вогнем підтримував бронепоїзд. У бою з групою "Вовчака" німці втратили 208 убитих та багато поранених. Було пошкоджено також ворожий бронепоїзд. Німецька поразка під селом Радовичі не на жарт наполохала німецьку адміністрацію міста Ковель, де було введено особливий стан. Німці, як розповідають очевидці, німецька адміністрація та їх прислужники - польська поліція панічно боялися та очікували штурму залізничного вузла Ковель відділами УПА. З боку УПА в бою під Радовичами тоді загинуло 16 вояків, яких з повстанськими почестями поховано на Володимирщині.

Успіху триденного бою під Радовичами головне командування УПА завдячує організаторському хисту та сміливості командира "Вовчака", що безпосередньо керував цим важким боєм. Адже відомо, що безпосередню підготовку здійснював командир ВО "Турів" "Рудий" (Юрій Стельмащук), але саме в той час з головного штабу УПА з Гутвина в терен "Колківської Республіки" з інспекційною поїздкою прибув Головний командир УПА Клим Савур в супроводі членів штабу. І тому командир "Рудий" змушений був зустрічати поважних гостей - бойових друзів, виїхавши до штабу ВО "Турів", а керувати боєм в Радовичах доручив "Вовчакові".

Слід зазначити, що цьому видатному бою передувала ще одна важлива військова операція, підготовку та здійснення якої очолював командир "Вовчак". Це була акція з ліквідації так званої "пляцувки" - добре укріпленої військової бази з с.Засмики польських шовіністів-бойовиків. Зброю їм щедро надавали диверсійні загони НКВД. Озброєні до зубів поляки систематично здійснювали зі своєї бази Засмики набіги на навколишні українські села, залишаючи після себе трупи українців, включаючи жінок та дітей, і згарища українських сіл, хуторів, храмів. Окрім того, в разі наступального бою під Радовичами саме з цієї бази Засмики слід було очікувати німецько-польського удару у спину українським повстанцям. Тому командир "Вовчак" за допомогою трьох куренів УПА та однієї артилерійської вишкільної сотні рішучим штурмом ліквідував це небезпечне гніздо польських фашистів.

У березні 1944 р. головним завданням відділів УПА було перейти без втрат лінію фронту і діяти в запіллі Червоної армії. Командир "Вовчак" одержав завдання - підготувати перехід фронту відділами УПА в південній частині військової округи.

Під час цієї акції хоробрий командир загинув. Сталося це 20 березня 1944 р. Невеликий відділ на чолі з "Вовчаком" на хуторі с.Луковичі Іваничівського району випадково зіткнувся з колоною німецьких мотоциклістів. Це була колона мотоциклетної розвідки 16 танкової дивізії СС, котра стояла в ті часи на добре укріплених позиціях, очікуючи штурму Червоної армії. Після короткої перестрілки німці відступили, але в цьому бою був тяжко поранений "Вовчак". Смерть Шума стала великою втратою для повстанського руху на Волині, бо він належав до найвидатніших бойових старшин УПА.

Бойові побратими поховали свого командира на кладовищі в селі Жашковичі Іваничівського району тихо, без військових почестей, бо навколо було багато німецьких військ. За свідченнями очевидців, похорони відбувалися вночі. Богослужіння над могилою "Вовчака" відправив о.Михайло Мисечко. Довгі десятиліття у часи московської окупації за могилою доглядали українські патріоти. Завдячуючи їм, Україна знає, де похований легендарний командир УПА "Вовчак".