Учасників студентської ходи, які протестували проти політичного терору напередодні президентських виборів, <пас> міліцейський спецпідрозділ

<Студентство проти політичного терору>, - таким було визначальне гасло ходи, яка відбулася минулої п'ятниці у Полтаві від пам'ятника Тарасу Шевченку до корпусів Національного технічного університету ім. Юрія Кондратюка. Влаштували її обласні осередки популярних у молодіжному середовищі об'єднань <Чиста Україна>, <Студентська хвиля>, <Студент обирає вільно> та <Пора>. Підтримати ровесників приїхали їхні побратими із Сум, Черкас, Кіровограда, Кривого Рогу та деяких інших міст України. Цих юнаків та дівчат не залишила байдужими інформація (в тому числі й та, що оприлюднювалася в <Україні молодій>) про цинічну наругу над волею та гідністю полтавської молоді, передовсім студентів техуніверситету, брутальне переслідування останніх за політичні переконання.

Нагадаємо, що саме в цьому вузі, який очолює один із наймолодших у державі ректорів Володимир Онищенко (згадана керівна посада зовсім недавно перейшла йому <у спадок> від батька), фактично повернулися до сумнозвісного полювання на відьом. Лише за те, що студенти зголосилися працювати в дільничних виборчих комісіях як представники блоку Віктора Ющенка та деяких інших <неугодних> владі кандидатів у президенти, перед ними одразу ставили ультиматум: або - навчання і <відмовні> заяви у вищі комісії, або - виключення з вищого навчального закладу і <хрест> на подальшій кар'єрі.

В окремій заяві з цього приводу активісти студентського руху навели чимало інших не менш ганебних фактів iз життя полтавських <технарів>. Зокрема, там ідеться про постійний <шмон> у нашпигованих агітками за <Ядиного> кандидата від влади гуртожитках деканів, які порпаються в особистих речах студентів і вилучають <крамольні> листівки та символіку. Вже нікого не дивують тут і виклики <політично неблагонадійних> у деканати просто під час пар для <вправляння мізків>. Як і аналогічне <обробляння> студентів приневоленими до цього старостами гуртожитків під час передвиборчих обходів кімнат. Ще зухваліше тиснуть на опозиційно налаштованих до нинішньої влади викладачів, співробітників університету. До погроз непродовження контракту, негайного звільнення з роботи додається єзуїтське <перевиховання> членів родин.

Тож саме <негайного припинення тиску на студентів, викладачів і співробітників> техуніверситету вимагали учасники згаданої ходи. А ще - публічного вибачення за свої дії того ж таки ректора та його найближчих соратників, ліквідації наслідків відвертого політичного <пресування> і недопущення його в майбутньому. Власне, задля того, щоб вручити керівництву університету заяву з переліченими вище вимогами, і влаштовували згадану ходу.

Урешті-решт, акт вручення заяви проректору кількома представниками <ходоків> таки відбувся. Але <прелюдія> до нього вкотре засвідчила, що конфлікт вільнолюбного студентства з нинішнім владним режимом давно переріс межі одного навчального закладу чи міста. Судіть самі. Під прапорами <Чистої України> та <Пори> біля пам'ятника Шевченку в Полтаві зібралося не більше сотні юнаків і дівчат. А <пасти> їх безпосередньо на місці збору вийшли зо два десятки міліціонерів і <есбеушників> на чолі з трьома полковниками! Останні більше години <промаринували> студентську молодь, не дозволяючи розпочати <несанкціоновану> ходу. За цей час з'ясувалося, що за якусь сотню метрів звідси у провулку за маршрутом руху стоять два автомобілі з бійцями міліцейського спецпідрозділу <Беркут>...

Причому спроба керівника обласного осередку <За Україну! За Ющенка!> Анатолія Банного сфотографувати готових до <роботи> зі студентами <беркутівців> закінчилася <виховним> стусаном від міліцейського капітана, котрий заодно намагався відібрати у відомого журналіста і правозахисника фотоапарат. І якби біля юнаків і дівчат у ті хвилини не було народного депутата України Валерія Асадчева, представників преси і правозахисних організацій, іноземних спостерігачів від ОБСЄ, дубці <Беркута>, певно, таки <погуляли> б по спинах учасників ходи, розігнали їх. Коли ж стало зрозуміло, що <студиків> уже не спинити і кількасот метрів до техуніверситету бодай невеликими групками вони все одно пройдуть, міліцейські <пастухи> з великими зірками на погонах категорично зажадали тільки згортання прапорів.

Юнаки і дівчата розгорнули їх лише біля університету, де відбувся короткий мітинг під акомпонемент тих же таки міліцейських нотацій про <несанкціонованість> заходу. Під вечір з'ясувалося, що міліція продовжувала постійне зовнішнє спостереження за одним із організаторів акції <Студентство проти політичного терору> Євгеном Янкевичем. Тож варто було йому вийти з розташованого в самісінькому центрі Полтави офісу <Просвіти>, як двоє переодягнутих у цивільне міліціонерів узяли Женю під руки й <запросили> для пояснень у найближчий райвідділ міліції.