Розкриття тяжких та особливо тяжких злочинів завжди було складним завданням для оперативників. Зазвичай, працівники карного розшуку спрямовують основні зусилля на розкриття злочинів по "гарячих слідах" - тоді показники більш ефективні. Але й так звані "глухарі" потребують багато зусиль. Днями правоохоронцями Сумської області було розкрито один з резонансних злочинів 2001 року.

Коли у Ромнах Сумської області взимку 2001 року раптово зникла листоноша - для маленького містечка це було шоком. Місцеві правоохоронці після цієї події відпрацьовували різні версії, навіть підозрювали, що працівниця пошти, вкравши пенсії, виїхала до своєї сестри до Росії. Всі п'ять років міліціонери тримали це зникнення на контролі, не припиняючи пошуки. Реальність ж виявилася набагато жорстокішою. Всі ці роки труп літньої жінки пролежав забетонованим у сараї місцевих жителів. Мати та син вбили працівницю пошти, коли вона принесла їм пенсію.

Родина Пилипенко (прізвище змінено) ніколи не жила у достатку. Чи від лихої долі, чи від такої вдачі, але Тамара любила прикладатися до пляшки. Народжувала дітей - правда, не завжди навіть пам'ятала від кого. У маленькій квартирці жили вчетверо - старший 21 - річний син, дві доньки - 14 та 4 років та сама Тамара. Лютий 20001 року видався для родини важким. 43-річна Тамара знову була вагітною, очікуючи через місяць народження четвертої дитини. Грошей на життя як завжди не вистачало. А тут ще накопився великий борг за газ та світло. Залишатися серед зими без тепла та світа не хотілося. Що робити і як викручуватися цього разу - не знали...

Листоноша подзвонила у двері саме у той момент, коли мати з сином у черговий раз думали, де брати гроші. Поки розмовляли у коридорі, побачили велику суму грошей. Саме у цей момент, принаймні, так сьогодні кажуть мати та син, і виникло рішення про вбивство. Листоноша перераховувала гроші. А мати схватила у руки важку чавунну сковорідку. Сама сильно вдарити вона не могла - все - таки давав взнаки восьмий місяць вагітності. Тому приказала сину: "Бий!" - "Мама, а може не треба?" - "Бий, я сказала!"

Коли з голови потерпілої почала бігти кров, її замотали у целофановий пакет. Мертву жінку заховали у мішок та на тачці вивезли до сараю. Там у них був погріб, приблизно сантиметрів 40 під землею, куди вбивці і опустили труп. Засипали зверху щебенем та залили розтвором цементу.

Сьогодні сусіди згадують, що взимку 2001 року Пилипенки якось раптово знайшли гроші та розрахувалися з боргами. Дітям купили новий одяг. А дорослі знову гуляли декілька днів. Але на це якось не звернули особливої уваги...

Кажуть, що до вбивць її жертви приходять по ночах. І совість все рівно нагадує про скоєне. Тамара Пилипенко проговорилася про те, що "ми скоїли вбивство " через п'ять років. Одного разу, коли вона була зовсім п'яною, з її вуст злетіло це страшне признання. Враховуючи, що цей злочин всі п'ять років був на контролі у місцевих правоохоронців, далі все було тільки справою, як кажуть, техніки. Після отримання санкції прокуратури в сараї і знайшли забетонований труп листоноші.

Коли правоохоронці затримували сина, то першими його словами були "Я очікував це п'ять років. Кожного дня я чекав, коли за мною прийдуть". Наразі прокуратурою Роменського району порушено дві кримінальні справи. Який буде винесений вирок і хто отримує який строк можна буде сказати тільки після рішення суду. А ось що скаже вбивцям життя і совість? І взагалі, чи є межа людської жорстокості?

Увага! В УМВС України в Сумській області діють телефони довіри, за якими Ви можете повідомити будь-яку інформацію про злочини чи правопорушення, в тому числі з боку співробітників міліції. тел. (8-0542) 220-024, 283-462