Фахівці вважають цю пам"ятку архітектури одним з найкращих зразків українського бароко. Тож не випадково охтирський Свято-Покровський собор увійшов до переліку семи чудес нашої області. Колись давно - в першій половині 18 ст. - на цьому місці стояла дерев"яна церква. За легендою саме тут, на подвір"ї храму, одного разу отцю Даниїлу явилась ікона Пресвятої Богородиці. За переказами явлення чудотворного образу відбулося 2 липня 1739 року. Про цілющі властивості ікони відразу ж було повідомлено Святійший Синод та імператрицю Єлизавету Петрівну. Остання ж веліла дослідити дивовижні властивості образу. Про унікальність явища, знову ж таки за церковними літописами,- свідчили щонайменше 236 осіб. На підставі цього указом від 7 -го листопада 1746 року Єлизавета Петрівна веліла визнати образ Охтирської Божої Матері чудодійним. Також указом імператриці з"явилося рішення про будівництво на місці дерев"яного храму нового кам"яного собору. Заради благочинної справи Єлизавета пожертвувала 2000 рублів сріблом власних коштів. Величний архітектурний ансамбль собору, обриси якого нагадують білий корабель, проектувався учнями знаменитого зодчого Растреллі. З часом архітектурний комплекс доповнився ще двома церковними спорудами. Й досі на подвір"ї - храм Різдва Христового та дзвіниця, де знаходилася колись Введенська церква. Щодо первісного чудотворного образу Охтирської Богоматері, то він зник у 1903 році під час спроби перевезти ікону до Санкт-Петербурга на реставрацію. Нинішній же образ, що повернувся до собору на початку дев"яностих, є лише одним із списків всесвітньовідомої ікони. Змінюються часи, змінюються звичаї, однак і досі потік віруючих, котрі приходять вшанувати святий образ, не зменшився.