Міська влада має намір звернутися до Посольства Німеччини в Україні та німецьких архівів з проханням отримати будь-яку інформацію про розташування та кількісний склад німецьких концентраційних таборів на території міста Суми, - заявив під час прес-конференції 8 травня заступник міського голови Степан Пак.

На початку квітня після початку будівельних робіт у пр. Інституцький були виявлені останки людських тіл. За свідченнями науковців, останки, найімовірніше, належать радянським військовополоненим, адже на цій території на початку 40-х знаходився концентраційний табір, який, за різними даними, пройшли 6-7 тисяч солдат та мирних жителів.

8 квітня розпорядженням міського голови створено робочу групу з перепоховання останків, які попередньо ідентифіковані як масове поховання часів Великої Вітчизняної війни, виявлених поруч із будівельним майданчиком поблизу будинку №32 по провулку Інститутському. Очолює групу заступник міського голови Степан Пак. До складу групи входять також представники управління архітектури та містобудування, правоохоронних органів та санітарних служб, краєзнавці та архівісти.

Пошукові роботи здійснюють представники Сумської молодіжної організації Пошуковий загін <Гвардієць>. За їхніми даними, за час пошукових робіт виявлено останки більш, ніж 250 людей.

Заступник міського голови Степан Пак наголошує: після проведення правоохоронними органами всіх необхідних процедур міська влада організує церемонію перепоховання за християнським обрядом на одному з міських кладовищ з усіма належними почестями.

14 квітня місце колишнього концтабору освячене. Панахиду відслужив настоятель храму Сергія Радонєжського В'ячеслав Темний.

Управління інформаційно-аналітичної роботи звертається до всіх мешканців міста з проханням надати відомості про осіб, які можуть дати свідчення про місця масових поховань воєнних років на території Сум, а також будь-яку інформацію про існування концентраційного табору на території школи № 8 по вул. Троїцька,5. Тел. 62-03-47, 62-03-56; адреса: м. Суми, пл. Незалежності,2. Крім того, Ви можете звернутися до редакції газети <Суми і сумчани>: м. Суми, вул. Горького, 2., тел. 60-76-43

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Місто Суми було окуповане фашистською армією 10 жовтня 1941 року. Увесь час окупації - 22 місяці і 23 дні- місто знаходилось в зоні військового управління, де влада здійснювалась 198-ю польолвою та місцевою комендатурами. Влада польової комендатури поширювалась також на Сумський, Охтирський, Лебединський, Великописарівський, Краснопілський, Миропільський та Тростянецький райони. У розпорядженні комендатур перебували військові підрозділи, жандармерія та поліція. Було у місті також відділення гестапо. Військові комендатури здійснювали управління всім життям місцевого населення через видання наказів. Наказами окупантів визначались обов'язки населення відносно праці на користь окупантів, сплати численних грошових та натуральних податків, видачі окупантам комуністів, підпільників, партизанів, активістів та незареєстрованих осіб.Цими ж актами встановлювались обмеження та заборони: так, жителям міста заборонялось виходити на вулицю з 18-ї до 5-ї години, змінювати місце проживання без дозволу окупаційної влади, надавати притулок незареєстрованим особам тощо.

Кожен з наказів містив містив погрозу жорстких покарань за найменші порушення його вимог. За найменшу провину жителів заарештовували, піддавали катуванням, розстрілювали та страчували різними способами.

За даними Сумського обласного краєзнавчого музею, на території нашого міста під час фашистської окупації 1941-1943 рр. існували місця примусового ув'язнення радянських військовополонених та цивільного населення. Так, табір був розташований на території військового містечка, на території цукрового заводу, у приміщенні, де у 40-х роках бів гуртожиток № 9 рафінадного заводу, а також у приміщені школи № 5 (нині школа№8) по вул. Троїцька,5.

Табір для військовополонених проіснував з липня 1942-го до лютого 1943р. У липні 1942-го значився як дулаг№ 190, у серпні був переформований у шталаг № 308, у січні 1942 - дулаг № 170.

На тюрму було перетворене і приміщення клубу рафінадного заводу, місцем масового ув'язення була також міська тюрма по вул. Горького.

Страти ув'язнених громадян та військовополонених відбувались на території заводу ім. Фрунзе, на території господарчого двору міської тюрми та в кар'єрах цегельних заводів № 2, № , біля с. Тополі (нині район вул. Тополянської), овочесховищі, ща на території військового містечка.

Збереглися свідчення колишнього полоненого цього табору Сабирзяна Сультєєва, який був затриманий німецькими солдатами у 1941-му:

<...був направлений до табору військовополонених, який розміщувався в приміщенні 5-ї школи. Через деякий час разом з іншими полоненими переведений до табору та територію рафінадного заводу у приміщення гуртожитку № 9 34-б, де проживав до 1 січня 1942-го року. Умови проживання, як у будівлі школи, так і на території заводу, були жахливими. Годували дуже погано, води взагалі не давали, і для того, аби попити доводилося злизцвати краплі зі скла вікон. У гуртожитку одна з батарей була пошкоджена, з неї капала вода. Ми збирали цю воду у склянку і потім ділили її між собою по 1-2 ковтки. Німецька охорона по-різному знущалась над нами і за найменшу провину била. Чимало радянських людей були розстріляні на очах військовополонених... >

Крім військовополонених, в'язнями табору ставали і цивільні особи, серед яких були й діти.

Для прикриття терористичної суті окупаційного режиму фашисти створили місцеве самоврядування у вигляді міської управи,яка мала місцеву поліцію і виконувала роль слухняного знаряддя в руках комендатури.

Реперсії проти населення почались уже у 1941-му році.

У Державному архіві Сумської області зберігається висновок ст. уповноваженого УНКВД в Сумській області Смірнова, датований 23 вересня 1943 року:

<Влітку 1942-го року з тюрми було взято 102 особи жителів м. Суми та Сумської області, серед яких були близько 20 циган з маленькими дітьми, всіх їх вивезли вночі на автомашинах на завод ім. Фрунзе та розстріляли. Взимку 1942-го, після взяття нашими частинами міста Воронеж представники тодішньої німецької влади евакуювали до Сум жителів с. Олексіївка у кількості 105 осіб, кинули до тюрми, а за кілька днів розстріляли у її дворі >.

Ось інший документ:

<Незабаром після захоплення міста на Червоній Площі була споруджена шибениця>, де були повішені громадяни міста: Тихончук Софія, Харченко Любов, Вишко Тихон, Стародуб, Дьяков, Рахманова та інші.

На тюрму було перетворене велике приміщення клубу рафінадного заводу. Тюрма не опалювалась. Виявлено 15 ям, де закопані розстріляні радянські громадяни. Загальна кількість страчених сягає 5 тисяч осіб. Серед них - тисяча осіб громадян єврейської національності.

Розстріли відбувались біля цегляних заводок № 2 та № 4. В одній з ям на території тюрми (колишнє овочесховище) були знайдені останки 650 людей заживо спалених. Серед них - жінки та діти.

У колишньому гуртожитку рафінадного заводу та приміщенні школи № 5 знаходився табір військовополонених. Тут загинули 2 тис. осіб. При відступі німецьких військ у березні 1943р. 150 хворих та поранених військовополонених були вивезені на територію військового містечка та заживо спалені. При евакуації табору з міста Суми до м. Дарниця фашистські солдати дорогою розстріляли 1500 осіб.

Окупаційною владою відправлено до Німеччини 5 тис. громадян>.

(З акту обласної Надзвичайної Державної комісії про злодіяння фашистських загарбників в м. Суми 26 вересня 1943р.)

Відомо також, що у 1943-му році на Лучанському кладовищі фашисти розстріляли матросів Азовської флотилії. Дивізія, у якій вони воювали, потрапила в оточення неподалік від нашої області. Військовополонених також розмістили в концентраційному таборі спочатку на території школи № 8 ( тоді - школи № 5), а потім - на території рафінадного заводу. Вдень їх вели на страту. Люди плакали, проводжаючи в останню путь героїв, коли ті, вступивши на територію Лучанського кладовища, заспівали : <Врагу не сдается наш гордый <Варяг>, пощады никто не желает...> і гідно пішли з життя...

Усього за період окупації фашисти знищили понад 5 тисяч мирних жителів, ще стільки ж вивезено до Німеччини.

Жертви фашистського терору у нашому місті похованиі в різних місцях: на Центральному кладовищі спочивають останки євреїв, розстріляних в лютому 1942-го, на Лучанському - могили партизанів, підпільників, військовополонених матросів Азовської флотилії та 62 розстріляних мирних жителів. На території колишнього військового інституту артилерії поховані більше 120 військовополонених.