Кожен не раз куштував продукти з додаванням сої - сири, ковбаси, низькокалорійне печиво, шоколадні батончики. Адже нині майже вся соя - це продукт генної інженерії. У багатьох країнах світу новостворені генетично-модифіковані організми використовуються для потреб сільського господарства, виробництва, харчової промисловості та медицини. Використання ГМО дає змогу вирішувати найгостріші проблеми в сільському господарстві: значно підвищити врожайність культурних рослин і уникнути втрат під час зберігання, поліпшити харчові властивості продуктів. Тому не випадково, що в останні роки відбувається широкий вихід на поля трансгенних рослин, стійких до гербіцидів, комах і вірусів - сортів сої, кукурудзи, бавовни, рапсу, цукрового буряка, картоплі, тощо. Міністри сільського господарства 27 країн-членів Євросоюзу погодили нову директиву ЄС про біопродукти, яка набере чинності з 2009 року. Домовлено, що виробники біопродуктів можуть використовувати генетично-модифіковані організми. Продукція матиме загальноєвропейське маркуванням, на якому буде зазначено місце виробництва товару. Крім того, сам продукт із позначенням <біо> вважатиметься таким, якщо вміст у ньому біологічних інгридієнтів становитиме не менше 95% замість нинішніх 70%. Також після довготривалих дебатів міністри домовилися, що виробники біопродуктів зможуть використовувати ГМО, кількість яких не перевищує 0,9%. На думку представників <Грінпіс>, ця директива <нехтує бажаннями споживача, який хоче купувати продукти високої якості, що не містять ГМО, і таким чином ставить під загрозу галузь біологічного сільського господарства>. Екологи вважають, що генетично змінені форми рослин можуть випадково проникнути в дику природу. Вживання трансгенного продукту, отриманого пересадженням гена бразильського горіха в ДНК сої, спричинило у багатьох людей алергічні реакції на чужорідний білок. Сорти рослин, стійкі до пестицидів - соя й кукурудза, накопичують шкідливі речовини, що може викликати отруєння. Бактерії мікрофлори кишечника можуть одержати ген стійкості до антибіотиків. Україна за рівнем досліджень у цій галузі нині пасе задніх. В останні роки в державу почали надходити ГМО з метою випробувань і продажу. Такий перебіг подій потребує від України вироблення правил безпеки, розроблення нормативно-правових актів, щодо робіт із генетично-модифікованими організмами. Також потрібне маркування продуктів, вироблених в Україні, які місять генетично-модифіковані організми. Тож, чи все можна споживати, що є на ринку, питання поки що риторичне.