Вже втретє на Глухівщині - за ініціативи та з благословіння архієпископа Конотопського та Глухівського Луки, намісника чоловічого монастиря <Глинська пустинь> - урочисто відзначено православний жіночий День жінок-мироносиць. Вже дві тисячі літ Свята Церква вшановує пам>ять Марії Магдалини, Марія Клопової, Соломії, Сусанни, Марфи, та інших жінок, які за життя Ісуса Христа, повсюди супроводжували його і стали неложними свідками його смерті та преславного воскресіння. Не встигнувши при похованні помазати миром пречисте тіло Господнє, вони йшли здійснити це в перший після суботи день, та вже зустріли Ісуса Христа воскреслим. Саме жінки-мироносиці почули першими цю радісну звістку від ангелів і сповістили про це апостолів. Відродити свято жен-мироносиць, довести, що православ>я - це краса, любов і релігія радості - ставить собі за мету Високопреосвященнійший Лука, архієпископ Конотопський і Глухівський: <Мы награждаем тех женщин, современных мироносиц, которые своим трудом, своей любовью к ближним уподобились и приумножили то, что имели жены-мироносицы, и сохранили, и развили>. Сучасних мироносиць, представниць самих різних професій - урочисто вшановували у міському Будинку культури. Кожній з них, благословляючи, архієпископ Лука вручив архієрейські грамоти, цінну духовну літературу. Серед нагороджених - і Катерина Ляшко, керівник міської жіночої організації <За майбутнє дітей України>. <По-перше, я відчуваю себе як матір, для кожного це особисте якесь свято, для кожної жінки, маю на увазі, і якщо їй вдається дати хоч краплинку тепла якійсь людині - не обов>язково тільки своїй, то це вона, мабуть, прожила не даром. У нас є багато дітей з багатодітних сімей, і ось їм приділяємо найбільше уваги>. Вшановували того дня глухівчани і свою дорогу землячку улюблена та шанована глухівчанами - народну артистку СРСР та України, Герой України - Ада Роговцева, яка своїм мистецтвом, ролями у кіно вчить - якою має бути жінка-мироносиця. Актрису удостоєно високого церковного ордена - Різдва Христового 1 ступеня. Ада Миколаївна ще раз зізналась щиро у своїй любові до земляків, подякувала за відродження прекрасного жіночого свята, вклонилася світлій пам>яті своєї матері, бабусь, які жили тут, на < Червоній Горці>: <Наш дом стоял рядом с концентрационным лагерем, и я знаю - сколько людей приходило к нам после войны и целовали им руки, как святым, потому что они умели, даже в этих условиях, отнимая у детей последнее - спасать и отдавать тем, кто умирал, возвращая им жизнь. Я что хочу сказать - берегите своих близких! И то, что вы подарили мне сегодня такое замечателтьное лекарство - гомеопатическое, человеческое, эту нашу возможность - общаться, видеть, чувствовать. Спасибо>
